БІЗНЕС ПІД ЧАС ВІЙНИ: ЯК ВИСТОЯТИ Й НЕ ВТРАТИТИ ГРОШІ

Чому багато власників зіткнулися з великими втратами через війну? Ідеться не про ті ситуації, у яких очевидний причинно-наслідковий зв'язок: наприклад, розбомбили підприємство, знищивши виробництво. Є багато історій, коли зовнішніх причин для великих втрат не було, зокрема, в IT-компаніях, які працюють на зовнішній ринок, проте вони таки трапилися.

Причина в тому, що під час стресу ми перебуваємо у складних негативних станах і сильно спотворюємо свою реальність.

Після початку війни я виїхала до Бухаресту. Як у всіх українців, у ті дні в мене був складний емоційний стан. Тож коли ми прийняли рішення переїхати до Валенсії, наш переїзд тривав... три доби. Спочатку поїхали потягом до Будапешта, потім до Мадриду, де переночували, і лише після цього — до Валенсії... Нещодавно я довідалася, що є прямий авіарейс «Бухарест — Валенсія». Те, що можна було зробити за 3 години, я робила три доби зі значно більшими витратами коштів, часу та енергії. Чому це трапилося? Так працює стрес. 

Коли психіка у важкому стані, ми бачимо лише складні, затратні шляхи. Це впливає на кожне наше рішення.

Якщо керівник бізнесу скочується у важке емоційне переживання, він бачить найбільш заплутані та програшні варіанти розв'язання завдань. Усі вибори, які він зробить протягом цього часу, будуть не успішнішими, ніж мій 3-денний переїзд із Бухареста до Валенсії. Тобто він буде йти туди, де важче, затратніше та довше. Так люди втрачають контракти, гроші, їх кидають партнери, розвалюється бізнес.

Війна як зовнішній чинник постійно занурює нас у негатив: якщо не прилітають бомби у фізичному світі, нас усе одно «бомблять» негативною інформацією. 

Цього достатньо, щоб психіка скочувалася у складні стани та спрацьовував ефект спотворення реальності, який призводить до хибних рішень і втрат.

Що необхідно зробити власникам і керівникам компаній насамперед? 

Тренувати навички регулювання власних внутрішніх станів, а також уміння впливати на емоційний стан команди. 

Так, їхнє завдання — працювати не лише з собою, а й допомагати команді. Це можна робити самостійно або за допомогою бізнес-психологів.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає не лише в людей, які безпосередньо беруть участь у воєнних діях, а й у тих, кого зачіпають травматичні події. У кожного українця більшою чи меншою мірою є ПТСР. Сьогодні цю тему активно висвітлюють у ЗМІ, але рідко звертають увагу на ще один наслідок травматичних подій — посттравматичне зростання.

Якщо якась подія перевершує здатність людини її «перетравити», вона викликає або ПТСР, або посттравматичне зростання. Тобто сильний стрес може стати потужним поштовхом до розвитку. 

Є чимало історій, коли після початку війни хронічно хворі люди одужували. Це можна відстежити й на рівні компаній: багато українських бізнесів за останній рік якісно зросли. Стрес призводить до мобілізації ресурсів, і людина робить стрибок у розвитку. 

Якщо ви чуєте з різних джерел про ПТСР, пам'ятайте: одна й та сама зовнішня сила здатна викликати реакцію як ПТСР, так і посттравматичного зростання. І від вас залежить, у який бік ви підете.

Насамперед — іти за мрією. Зберігати бачення — дуже важлива навичка у складний час.

Коли почалася війна, багато керівників відмовилися від свого бачення майбутнього компанії, заявивши: «Зараз не час для розвитку, нам аби вижити!». Люди ніби зрадили мрію і спустилися на рівень «аби не померти», і, як наслідок, їхні компанії отримали зворотний «відкат». 

Проте є підприємці, які зберегли бачення, заявивши, що війна — не привід відкладати плани. Вони замислилися, як реалізувати своє бачення у тих умовах, що склалися. Практично завжди в такі моменти з'являться можливості. 

Як це працює з точки зору глибинної психології? Юнг ввів поняття «індивідуація». Це шлях розвитку живої системи — людини чи компанії, на якому вона розвивається якнайкраще і максимально служить усім системам, до яких належить. Як зрозуміти, який саме шлях індивідуації ваш? Той, який лежить через ваші бажання, те, що ви хочете реалізувати, що запалює зсередини.

Будь-яка людина й компанія визначаються картинами майбутнього. Якщо ми починаємо жити минулим, ми перестаємо рости. З іншого боку, маючи сміливість і твердість іти за своєю картинкою майбутнього, ми як система отримуємо енергію і розвиваємося. 

Ваша компанія — як молоде апельсинове дерево. Що з нього має вирости? Велике дерево з апельсинами. Якщо ви почнете робити з нього грушу лише тому, що у складні часи важко вирощувати апельсини, з цього нічого путнього не вийде. З одного боку, компанія не зростатиме, а з іншого — ви не принесете користі світові, якому потрібне апельсинове дерево, тобто не будете корисні системам, з якими ви контактуєте.

Як перемикнути ПТСР на посттравматичне зростання? Зберігайте власне бачення та думайте, як іти своїм шляхом в умовах, у яких перебуваєте. Ці шляхи відкриваються навіть у найскладніших обставинах — це підтверджує досвід багатьох клієнтів European Psychology School.

Щоб перевести ПТСР у посттравматичне зростання, необхідно тренувати навички отримувати задоволення і радість у щоденному житті. З одного боку, це дає енергію, а з іншого — змінює ваш стан, частину реальності та можливості, які ви бачите. 

Як тренувати цю навичку? Для початку усвідомлюйте, як часто ви отримуєте задоволення протягом дня. Наприклад, радість від сонячної погоди чи задоволення від доброї кави... 

Нам важливо почуватися живими всередині за будь-яких обставин. Це наша внутрішня перемога життя над смертю. Ми щодня повинні працювати над тим, щоб стан життя всередині нас перемагав стан смерті.

Якщо ви — керівник або власник бізнесу, це внутрішнє перемикання — одне з важливих завдань, які вам потрібно вирішувати. І ваш стан буде транслюватися вашій команді. Без слів, на рівні нейронів.

Христина Кудрявцева